Твір-роздум як ми маємо відповідати тим, хто несправедливо завдає нам болю іть будь-ласка...

слухай ,ховайся,

кожна людина мріє здобути гарну професію, стати успішною, досягти чогось у житті. а для цього треба докласти неабияких зусиль.  для нас, школярів, найголосніше завдання на сьогоднішній день - учитися. нам потрібни міцні знання, щоб потім, завдяки їм отримувати і моральне, і матеріальне задоволення від життя. навчаючись, мі створюємо наше майбутнє. і яким воно буде - успішним чи ні - залежить саме вид нас. мудрим є зміст народного прислів'я: "учись змолоду - пригодиться на старість! " тому для того, щоб досягти чогось у житті, потрібно вчитися.

лагідним словом нікого не образиш, можна приклад з іншого прислів'я: слово не горобець, вилетить, не піймаеш. навіть коли робиш зауваження, треба казати це лагідним словом, а гострим, звісно ж заробиш собі тільки ворогів, бо в цьому виказується лише неповага до співрозмовника. згадаймо ж, як нам робить зауваження мати? лагідно, спокійно. звісно ж це приємно чути, а гострі слова нас ображають, нам це не приємно і ми починаємо казати у відповідь теж саме. виходить, що ми становимося ворогом тій людині, яка нас образила, а дружимо та спілкуємося з тією, яка лагідно звернулася до нас.

когда человеку нечем заняться, то он придумывает всякие забавы, от которых потом и сам может пострадать. мальчишки лазают по заборам, взрывают петарды, а потом в больницы с переломами и ожогами. а вот если у человека есть любимое хобби, то он от этого становится и здоровее и богаче. сами подумайте, вот если человек не умеет и не хочет работать, он ведь будет нищим. а человек, у которого есть призвание к чему-либо, всегда сможет заработать себе на жизнь.  я люблю шить вместе с моей мамой. глядя на нее, я тоже учусь этому ремеслу. мама аккуратно складывает половинки ткани, сметывает их вручную, а потом сшивает на швейной машине. строчка получается ровной, без зигзагов и отклонений. потом мама берет утюг и отпаривает шов.  мама шьет быстро, потому что машина у нас электрическая. через день-два я уже хожу в новой юбке или жилете. мама учит меня шить. правда, у меня еще не хорошо получается, но я стараюсь. если шов неровный, я порю его и строчу заново. мама говорит, что навык приходит с практикой, вот я и практикуюсь.  я не только учусь шить, но и конструирую модели платьев и костюмов для своих кукол. в результате они почти все в модных нарядах сидят на полках и радуют глаз. надеюсь, что когда я научусь шить так же хорошо и быстро, как мама, то я смогу эти наряды сшить и для себя. а может быть, мне повезет и я стану знаменитым модельером, и буду шить уже не для кукол, а для настоящих людей. но для этого надо много тренироваться и много заниматься конструированием моделей. но это, хотя и трудоемкая, но интересная работа.