Україна-це незалежна та самостійна держава.Це неповторний та квітучий край.Безмежні поля та ліса,талановитий народ.
Але чому так тривожно на серці?Чим ця тривога викликана?
Може того,що майбутне моєї країни перебуваю в руках політеків.Я не впевнений,що всі вони працюють на благо нашої країни.Що вони зробили за роки свого правління?
Мовчати про це сьгодні не треба.Хтось з вас щось зробив,щоб забезпечити майбутнє своєї країни?А чи є у вас бабуся чи дід,вистачає вистачає їм своєї пенсії?А ваші батьки,вони ж працюють до вечора,щоб заробити на їжу!
Грощі-не найбільша радість,все це тимчасове щастя.Я сподіваюсь,що в майбутньому наш народ буде більш щасливий!
Зараз Україна незалежна держава.Вона достатньо розвинута країна.
Якщо у майбутньому президентом України буде достатньо добра людина яка буде піклуватися не тільки про себе та інших людей у парламенті а й про країну та її народ то за декільк років в Україні не буде ні одної бідної см'ї усі сім'ї будуть жити на середньому рівні.
Україна-це незалежна та самостійна держава. Це неповторний та квітучий край.Безмежні поля та ліса,талановитий народ.
Але чому так тривожно на серці?Чим ця тривога викликана? Може того,що майбутне моєї країни перебуваю в руках політеків. Я не впевнений,що всі вони працюють на благо нашої країни.Що вони зробили за роки свого правління?
Мовчати про це сьгодні не треба .Хтось з вас щось зробив,щоб забезпечити майбутнє своєї країни? А чи є у вас бабуся чи дід,вистачає вистачає їм своєї пенсії? А ваші батьки,вони ж працюють до вечора,щоб заробити на їжу!
Грощі-не найбільша радість,все це тимчасове щастя. Я сподіваюсь,що в майбутньому наш народ буде більш щасливий і сподіваюсь що наша країна буде ще більш розвиватися!
Україна-це незалежна та самостійна держава.Це неповторний та квітучий край.Безмежні поля та ліса,талановитий народ.
Але чому так тривожно на серці?Чим ця тривога викликана?
Може того,що майбутне моєї країни перебуваю в руках політеків.Я не впевнений,що всі вони працюють на благо нашої країни.Що вони зробили за роки свого правління?
Мовчати про це сьгодні не треба.Хтось з вас щось зробив,щоб забезпечити майбутнє своєї країни?А чи є у вас бабуся чи дід,чи вистачає їм своєї пенсії?А ваші батьки,вони ж працюють до вечора,щоб заробити на їжу!
Грощі-не найбільша радість,все це тимчасове щастя.Я сподіваюсь,що в майбутньому наш народ буде більш щасливий!
Я люблю свою батьківщіну. Люблю її безкрайні простори, засіяні золотавим колосом, могутнє Дніпро, що широко простягається вздовж великих берегів, пронизуючи саме серце моєї держави. Я люблю свій народ, і знаю що він любить мене. Україна багата та вродлива наречена, яку весь світ вважає могутнью та непокорною. Вона омита кров’ю своїх сінив багатою віковічною істрією. Не одне століття вона боролася за свою незалежнисть. Дух незламності живе в серці кожного українця, в його крові тече загартованність та жага до жіття.
Україна в майбутньму стане перспективною державою, бо вона має працьовитий народ. В її землях найцінніше, що може дати природа людині. Ми маємо все що може зробити нас щасливими: природні ресурси та сімейні цінності, культуру та розумовий потенціал. Ми маємо обрати вірний шлях, що приведе до розвитку ураїнського суспільства. Україна стане розвиненою промисловою державою. Її майбутнє за технічним розвитком, адже українці—це розумна нація. Величезна кількість вчених українців, працює закордоном, бо їх там цінують більше. Але Україна зможе навчитися цінувати та підтримувати інтелектуальний талант свого народу, вона забезпечуватиме гідне життя найуразливішу ланку суспільства.
Україна зможе підвестися з колін, припинити кровопролиття свого народу. Не допустити розірвання на шматки. Вона не може мати іншого шляху, адже вона робила це завжди і зробить це знов. Я пишаюся своїм корінням, своєю культурою, своєю вірою в світле майбутнє України. Жовто-блакитний прапор завжди символізуватиме блакитне чисте небо, та безкрайні простори золотавої пшеніці. Мій народ збереже свою історію. Від моря до гір, від степу до рік, від дідів до сінив, від матері до дитини, ми все пронесем та віддамо нащадкам, бо то наша істрорія, то наша земля.
Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Ії поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. Де люди ходять вільно та дихають вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують. Культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий! Це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! У когось в країні немає такого багатства, а в нас є! В Україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. І так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга …І я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. Для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. Але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. Мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі?». Просто руки опускаються, коли таке чуєш.А якщо сподіватися на краще та діяти теж на краще, то і майбутнє нашої країни стане набагато кращим! Корисно хоча б просто заспівати: «Усе буде добре для кожного з нас!», як популярний музичний гурт «Океан Ельзи. Та вселити в людей оптимізм та віру в майбутнє.
Україна-це незалежна та самостійна держава.Це неповторний та квітучий край.Безмежні поля та ліса,талановитий народ. Але чому так тривожно на серці?Чим ця тривога викликана? Може того,що майбутне моєї країни перебуваю в руках політеків.Я не впевнений,що всі вони працюють на благо нашої країни.Що вони зробили за роки свого правління? Мовчати про це сьгодні не треба.Хтось з вас щось зробив,щоб забезпечити майбутнє своєї країни?А чи є у вас бабуся чи дід,чи вистачає їм своєї пенсії?А ваші батьки,вони ж працюють до вечора,щоб заробити на їжу!Грощі-не найбільша радість,все це тимчасове щастя.Я сподіваюсь,що в майбутньому наш народ буде більш щасливий!
Я уявляю,що у майбутньому люди стануть дружити між собою,буде одна,спільна мова, якою усім буде зручно говорити.Держави будуть допомагати одне одному.Люди навчаться майструвати роботів та інші нові технології.Тільки людина може змінитися сама і дати можливістьлюдям розвиватися на краще.
Яким я уявляю майбутнє Ванюшки (за оповіданням М.О.Шолохова «Доля людини»)Про страхіття Другої світової війни можна дізнатися з тих цифр, за якими стоять десятки мільйонів загиблих; можна дізнатися з кадрів кінохроніки воєнних років — побачити перетворені на руїни міста як у країнах, котрі намагалися поневолити фашисти, так і у самій поваленій Німеччині. Війні присвячено багато художніх фільмів, літературних творів поетів і письменників різних країн.Із перших рядків хвилює душу і, здається, залишається з тобою назавжди трагедія російського солдата Андрія Соколова, про яку розповів письменник Михайло Шолохов в оповіданні «Доля людини». Андрій Соколов доблесно воював, але були в його ратній справі і поразки. Він потрапив у полон, де переніс неймовірні страждання, але випробування долі подолав мужньо.Після війни, коли, здавалося, на нього чекало світле життя, нова трагедія звалилася на Андрія Соколова. Він дізнається, що вся його родина загинула. Замість родинного будинку — вирва від бомби. Але й на цьому випробування солдата не скінчилися. В останній день війни загинув його син. На білому світі він залишився сам як билинка в полі. Куди подітися? Андрій Соколов поїхав в Урюпінськ до приятеля. Там він працював водієм, і доля послала йому маленький промінь надії на зміни в житті. Андрій зустрічає на вулиці хлопчика-сирітку, на вигляд п'яти-шести років: «Такий собі маленький обідранець: личко все в кавунячому соку, замурзане, вкрите пилюкою, брудний, нечесаний, а оченята — як зірочки вночі після дощу!..» Зустрілися дві самітності — солдат, що зазнав скорботи, і хлопчик, чиє життя понівечила війна у такому юному віці.Хлопчик прихилився до Івана. Йому подобалося, що Андрій водить авто. Дороги, романтика — все це наповнювало душу дитини радістю. Але навколо була розруха, незрозумілим було майбутнє і хлопця, і самого Андрія, і сильнішими за будь-які кровні узи були слова Андрія Соколова, звернуті до Ванюшки: «Я твій батько...»Ось і хотілось би, відштовхуючись від цих слів, уявити майбутнє батька і сина, немов продовжити за письменника історію Ванюшиного життя. Цю історію неможливо відокремити від долі Андрія Соколова. Звичайно, були певні формальності, і прізвище Івана стало Соколов. Андрій, виховуючи його, прагнув, щоб хлопчик був пристосований до життя. Адже війна добре пом'яла солдата, підірвала його здоров'я. З Андрієм будь-якої миті могло статися щось лихе, і тому він поспішав навчити дитину різних корисних речей: він навчав Іванка грамоти, вміння обслуговувати себе, багато розповідав про техніку і навіть садив його під час рейсу собі на коліна, дозволяв керувати машиною.Андрій вчив сина бути мужнім, сильним, не розгублюватися у разі невдач, бути чуйним до чужого болю. Саме таким був Андрій Соколов. А потім Іван підростав, була школа, після якої він пішов у армію, і мабуть, став юнак військовим шофером. Потім у мирному житті Іван Соколов також був професійним водієм. Він обзавівся власною родиною, і коли народився син, він назвав його Андрієм...Мені здається, що тяжка доля Івана, як і Андрія Соколова, невипадково пов'язані з дорогою. Дорога стала символом оновлення їхнього життя. Горе і втрати залишилися позаду, а попереду чекали зустрічі з добрими людьми. І тільки пам'ять зберігала сумні миті життя обох. А радість — вона була поруч.
Україна-це незалежна та самостійна держава.Це неповторний та квітучий край.Безмежні поля та ліса,талановитий народ.
Але чому так тривожно на серці?Чим ця тривога викликана?
Може того,що майбутне моєї країни перебуваю в руках політеків.Я не впевнений,що всі вони працюють на благо нашої країни.Що вони зробили за роки свого правління?
Мовчати про це сьгодні не треба.Хтось з вас щось зробив,щоб забезпечити майбутнє своєї країни?А чи є у вас бабуся чи дід,вистачає вистачає їм своєї пенсії?А ваші батьки,вони ж працюють до вечора,щоб заробити на їжу!
Грощі-не найбільша радість,все це тимчасове щастя.Я сподіваюсь,що в майбутньому наш народ буде більш щасливий!
Зараз Україна незалежна держава.Вона достатньо розвинута країна.
Якщо у майбутньому президентом України буде достатньо добра людина яка буде піклуватися не тільки про себе та інших людей у парламенті а й про країну та її народ то за декільк років в Україні не буде ні одної бідної см'ї усі сім'ї будуть жити на середньому рівні.
Ось так!
Україна-це незалежна та самостійна держава. Це неповторний та квітучий край.Безмежні поля та ліса,талановитий народ.
Але чому так тривожно на серці?Чим ця тривога викликана? Може того,що майбутне моєї країни перебуваю в руках політеків. Я не впевнений,що всі вони працюють на благо нашої країни.Що вони зробили за роки свого правління?
Мовчати про це сьгодні не треба .Хтось з вас щось зробив,щоб забезпечити майбутнє своєї країни? А чи є у вас бабуся чи дід,вистачає вистачає їм своєї пенсії? А ваші батьки,вони ж працюють до вечора,щоб заробити на їжу!
Грощі-не найбільша радість,все це тимчасове щастя. Я сподіваюсь,що в майбутньому наш народ буде більш щасливий і сподіваюсь що наша країна буде ще більш розвиватися!
Объяснение:
Україна-це незалежна та самостійна держава.Це неповторний та квітучий край.Безмежні поля та ліса,талановитий народ.
Але чому так тривожно на серці?Чим ця тривога викликана?
Може того,що майбутне моєї країни перебуваю в руках політеків.Я не впевнений,що всі вони працюють на благо нашої країни.Що вони зробили за роки свого правління?
Мовчати про це сьгодні не треба.Хтось з вас щось зробив,щоб забезпечити майбутнє своєї країни?А чи є у вас бабуся чи дід,чи вистачає їм своєї пенсії?А ваші батьки,вони ж працюють до вечора,щоб заробити на їжу!
Грощі-не найбільша радість,все це тимчасове щастя.Я сподіваюсь,що в майбутньому наш народ буде більш щасливий!
Яким я уявляю майбутнє України
Я люблю свою батьківщіну. Люблю її безкрайні простори, засіяні золотавим колосом, могутнє Дніпро, що широко простягається вздовж великих берегів, пронизуючи саме серце моєї держави. Я люблю свій народ, і знаю що він любить мене. Україна багата та вродлива наречена, яку весь світ вважає могутнью та непокорною. Вона омита кров’ю своїх сінив багатою віковічною істрією. Не одне століття вона боролася за свою незалежнисть. Дух незламності живе в серці кожного українця, в його крові тече загартованність та жага до жіття.
Україна в майбутньму стане перспективною державою, бо вона має працьовитий народ. В її землях найцінніше, що може дати природа людині. Ми маємо все що може зробити нас щасливими: природні ресурси та сімейні цінності, культуру та розумовий потенціал. Ми маємо обрати вірний шлях, що приведе до розвитку ураїнського суспільства. Україна стане розвиненою промисловою державою. Її майбутнє за технічним розвитком, адже українці—це розумна нація. Величезна кількість вчених українців, працює закордоном, бо їх там цінують більше. Але Україна зможе навчитися цінувати та підтримувати інтелектуальний талант свого народу, вона забезпечуватиме гідне життя найуразливішу ланку суспільства.
Україна зможе підвестися з колін, припинити кровопролиття свого народу. Не допустити розірвання на шматки. Вона не може мати іншого шляху, адже вона робила це завжди і зробить це знов. Я пишаюся своїм корінням, своєю культурою, своєю вірою в світле майбутнє України. Жовто-блакитний прапор завжди символізуватиме блакитне чисте небо, та безкрайні простори золотавої пшеніці. Мій народ збереже свою історію. Від моря до гір, від степу до рік, від дідів до сінив, від матері до дитини, ми все пронесем та віддамо нащадкам, бо то наша істрорія, то наша земля.