Аналіз вірша "Діалог про безхмарну погоду"
Моторів рев.
Крицеві нерви міста
аеропорт
одгартував давно…
Живісінький сидить
напроти містер —
таких я бачив
досі лиш в кіно…
Він посміхнувсь:
— Москва… Ясна погода… —
І я погодивсь:
— Льотна… Хмар нема… —
Він на значок кивнув мій:
— Нагорода?
— Значок, — кажу.
І пауза німа.
А по хвилині знову:
— Ви щасливі?
— Еге ж, — кажу, —
по-людському, сповна… —
(Крізь темні скельця —
очі палахливі,
а на вустах —
усмішка крижана).
— А може, все ж
чогось не вистачає?
Для щастя повного? —
маскує містер сміх.
— Для повного?
Щоб, значить, без печалі?
Лиш двадцяти мільйонів…
Тільки їх!
— О-о, я вас розумію, розумію! —
він радо за слова мої вхопивсь. —
Це — щиро. Це — по-нашому!
Не смію
надокучати більш…
Екск’юз мі, пліз…*
— Лиш двадцяти мільйонів, —
я продовжив, —
їх, наших, найрідніших, що війна
поглинула…
Мов реквієм, тривожно
звучать їх незабутні імена.
їх так сьогодні нам не вистачає
для щастя повного…
Є істина одна,
що золото родинної печалі
знецінення, інфляції не зна… —
Він спохмурніло зиркнув:
— Пропаганда?
— Лиш інформація, гнівитися дарма.
Він штучно посміхнувсь:
— О’кей погода! —
І я погодивсь:
— Льотна… Хмар нема.
Доповнення
Объяснение:
У Батька тато працює поліцейським
Пригодницька повість відомого дитячого письменника Олександра Гавроша розповідає про яскраві пригоди неперевершеного гірського силача Івана Сили. Прототипом головного героя повісті став легендарний закарпатський богатир Іван Фірцак, який виборов звання чемпіона Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту і об'їздив півсвіту, виступаючи в цирку, де здобув чимало яскравих перемог. Він славився своєю могутністю та враженнями глядачів. Один з його виступів відвідала найвища персона – президент Чехословаччини. Після виступу, президент щиро подякував персонажеві та надав невеличкий опис Івана, його характер, який ми можемо прочитати у творі: « Молодий чоловіче, у вас прекрасне майбутнє, — промовив Президент на прощання Іванові. Я ніколи не помиляюся, повірте моєму досвіду. У вас є юнацька щирість, безпосередність почуттів і, звісно, неймовірні природні здібності. Але найголовніше – це те, що ми маємо в своєму серці. Тож нехай ваше серце й надалі залишається таким же відкритим для світу, яким побачив його я». Як ми бачимо, президент з точністю описав внутрішній світ героя, риси характеру, які справді йому належать.
Объяснение: