Очем стихотворение прометей или предвидение поэта...

питання сенсу життя людини є одним з основних питань буття. кожна людина рано чи пізно дуже чітко розуміє, що її життя так чи інакше в підсумку підійде до кінця. усвідомлення цього часто турбує людину, що змушує її замислюватися про можливість потойбічного життя або про відсутність такої можливості. різні філософи та громадські діячі називають сенсом життя різні речі і дії. питання сенсу життя є дуже важливим також і для всіх світових релігій. якщо говорити про найпопулярніші види діяльності і цілі, що називають сенсом життя, можна виділити щастя, розвиток особистості, сім’ю, збагачення, довголіття, багатство і владу.

варто обов’язково зазначити і те, що кожна людина, скільки років би їй не було, має повне право самостійно визначати, що є сенсом її життя. крім того, кожен може змінювати думку про сенс свого життя стільки разів, скільки йому заманеться. такої ж думки дотримувався відомий філософ артур шопенгауер, який вважав, що людина повинна самостійно вибирати собі заняття і бачити в ньому сенс життя. крім того, шопенгауер не погоджувався, що до сенсу життя можна віднести постійні задоволення і розваги людини, вважав все життя стражданням, а в якості найбільш оптимальної поведінки для життя називав смирення, помірність і скромність. схожих ідей про сенс життя дотримувалися і філософи екзистенціалізму, такі як альбер камю і жан-поль сартр. варто згадати також і про найвідомішого українського філософа григорія скороводу, який вважав сенсом життя помірне проживання на своїй землі, чесну та улюблену працю людини, усвідомлену відсутність прагнень до надмірних благ, а також скромність.

втім, філософія зазвичай відображає певну історичну епоху, яка відрізняється від сучасності. сучасний світ і суспільство є повною мірою споживчими, а це означає, що для більшості сучасних людей основною цінністю є отримання матеріальних благ і споживання їх. звичайно, з цим можна не погоджуватися і жити по-іншому, але суспільство це не змінить, воно залишиться таким же. кожна людина повинна враховувати це при визначенні сенсу свого життя.

важливо й відволіктися від філософії і поглянути, наприклад, на біологію. згідно з нею сенсом життя будь-якого біологічного виду, в тому числі і людини, є виживання і продовження роду. тому логічно припустити, що якомога більша тривалість життя і народження великої кількості дітей роблять людину найбільш успішною з біологічної точки зору.

в архитектурном плане мир единого государства, разумеется, представляет собой также нечто строго рационализованное, , выверенное, господствует эстетика кубизма: прямо угольные стеклянные коробки домов, где живут люди-нумера («божественные параллелепипеды прозрачных жилищ»), прямые просматриваемые улицы, площади («площадь куба. шестьдесят шесть мощных концентрических кругов: трибуны. и шестьдесят шесть рядов: тихие светильники лиц…»). люди в этом мире являются неотъемлемой его частью, несут на себе печать этого мира: «круглые, гладкие шары голов плыли мимо — и оборачивались». стерильно чистые плоскости стекла делают мир единого государства еще более безжизненным, холодным, ирреальным. архитектура строго функциональна, лишена малейших украшений, «ненужностей», и в этом угадывается пародия на эстетические утопии футуристов начала хх века, где стекло и бетон воспевались как новые строительные материалы технического будущего.

жители единого государства настолько лишены индивидуальности, что различаются только по нумерам-индексам. вся жизнь в едином государстве базируется на , рациональных основаниях: сложении, вычитании, делении, умножении. все представляют собой счастливое среднее арифметическое, обезличенное, лишенное индивидуальности. появление гениев невозможно, творческое вдохновение воспринимается как неизвестный вид эпилепсии.