Володимир Святославич (Великий) — позашлюбний син князя Святослава Ігоровича та Малуші (ймовірно, дочки деревлянського князя Мала) — ключниці матері Святослава Ольги, великої княгині київської. Від 969 р. князював у Новгороді Великому. Після загибелі в міжусобних зіткненнях братів Ярополка й Олега посів у 980 р. київський княжий стіл за підтримки свого дядька (брата Малуші) Добрині. Політика Володимира вже як великого князя київського була спрямована на централізацію держави, об’єднання розрізнених східнослов’янських племен. Переміг у боротьбі між братами за батькову спадщину й у 980 р. став єдиновладним правителем Русі. У роки його князювання фактично завершилося формування державності Київської Русі. Князь Володимир був видатним державним діячем, увійшов в історію як видатний політик, адміністратор і реформатор.Жваві дипломатичні відносини на рівні обміну посольствами Володимир мав із Німеччиною, Римом, Вірменією, дружні відносини — із мадярами, поляками, чехами.Володимир розгорнув багатогранну культурну діяльність. За його правління збудовано головний храм Русі — Десятинну церкву Богородиці та місто Володимир; споруджувалися кам’яні церкви в Чернігові, Тмутаракані, засновувалися школи для підготовки духовенства, виникали численні монастирі, у яких зосереджувалися перекладачі грецьких книг, літописці, лікарі, іконописці. За Володимира істотно розширилися межі самого Києва, а на порубіжжі держави будувалися фортеці. Відбувалася реформа фінансової системи — з’явилися карбовані золота і срібна монети, виготовлені на кшталт візантійських. Пом’якшилися суспільні відносини, викорінювалося багатожонство, змінювалися ставлення до жінки, погляди на рабство. Наприкінці життя Володимир став найшанованішою особою в Київській Русі. У XIII ст. православна церква канонізувала його як рівноапостольного й зарахувала до лику святих.Розповідь учителяКнязь Володимир був сильним і войовничим правителем, який провадив активну зовнішню політику. У відносинах із сусідніми державами він використовував як військову силу, так і дипломатичні контакти. Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо Києва слов’янські землі, Володимир своїми військовими походами 981—993 рр. завершив тривалий процес формування території Давньої Русі. Князь приєднав до складу держави союзи східнослов’янських племен і племінні княжіння хорватів і дулібів (981 р.), в’ятичів (982 р.), радимичів (984 р.) та ін. Володимир відвоював у Польщі загарбані нею Червенські міста. Таким чином, територія держави Володимира в цей час охоплювала вже близько 800 тис. км2 і простягалася на північ до Чудського, Ладозького й Онезького озер; на півдні — до басейнів річок Дону, Росі, Сули і Південного Бугу; на сході — до межиріччя Оки та Волги і на заході — до течії Дністра, Західного Бугу, Неману та Західної Двини.
1) 1019-1055 рр, будівництво 1017-1037 2) Ярослав спрямував внутрішню політику на централізацію держави, послабленої за часів міжусобної боротьби. Він упорядкував державне управління та зменшив данину, що сприяло розбудові господарського життя (пожвавились землеробство і скотарство, набули розвитку промисли).
Важливим напрямом внутрішньої політики Ярослава стало будівництво нових міст, що насамперед забезпечувало захист території держави та утверджувало владу князя на місцях. Водночас розширювалися старі «гради», перетворюючись поступово на потужні осередки ремісництва й торгівлі.
Розвиток сільського господарства та ремісництва сприяв розгортанню торгівлі. Товари з Київської Русі транспортувалися до Візантії, країн Кавказу та Арабського Сходу. Місто Володимир-Волинський контролювало торговельні шляхи до західних країн: Польщі, Німеччини, Угорщини, Чехії. У внутрішній торгівлі важливе значення мав Соляний шлях, що простягався від Києва до узбережжя Чорного моря. 3)
Народна Освіта
Народна Освіта » Історія України » § 8. Київська держава за часів князя Ярослава Мудрого
6
§ 8. Київська держава за часів князя Ярослава Мудрого
1. Розбудова держави князем Ярославом.
2. Міжнародні зв’язки Русі.
3. Розбудова Києва.
1. РОЗБУДОВА ДЕРЖАВИ КНЯЗЕМ ЯРОСЛАВОМ
Які напрями внутрішньої політики обрав князь Ярослав?
Після смерті Володимира Великого між його синами розгорнулася боротьба за київський престол. Вона завершилася в 1019 р. перемогою Ярослава, який до того правив Новгородом. Утвердившись правителем Київської Русі, Ярослав спрямував внутрішню політику на централізацію держави, послабленої за часів міжусобної боротьби. Він упорядкував державне управління та зменшив данину, що сприяло розбудові господарського життя (пожвавились землеробство і скотарство, набули розвитку промисли).
Важливим напрямом внутрішньої політики Ярослава стало будівництво нових міст, що насамперед забезпечувало захист території держави та утверджувало владу князя на місцях. Водночас розширювалися старі «гради», перетворюючись поступово на потужні осередки ремісництва й торгівлі.
Розвиток сільського господарства та ремісництва сприяв розгортанню торгівлі. Товари з Київської Русі транспортувалися до Візантії, країн Кавказу та Арабського Сходу. Місто Володимир-Волинський контролювало торговельні шляхи до західних країн: Польщі, Німеччини, Угорщини, Чехії. У внутрішній торгівлі важливе значення мав Соляний шлях, що простягався від Києва до узбережжя Чорного моря.
Населення Київської Русі користувалось у торгових розрахунках, окрім монет, злитками срібла, що називалися гривнями. За одну гривню можна було купити вола або десять телят. Ярослав продовжив карбування монет, започатковане Володимиром Великим. Карбування Ярославом власної монети мало, окрім економічного, і політичне значення: це вважалося ознакою незалежності князя та могутності його держави. На срібниках Ярослава було зображено тризуб, який слугував гербом князя, та Святий Георгій (під час хрещення Ярослав одержав ім’я Георгій, Юрій).
Чому монета називалася «срібником»? З якою метою на монеті зображено герб князя Ярослава? Що символізувало зображення Святого Георгія? Як на сучасній українській банкноті відображено спадкоємність грошового обігу сучасної України і Київської Русі?

Внутрішня політика Ярослава сприяла зростанню життєвого рівня різних верств населення Київської Русі, що позначилося збільшенням його чисельності — понад 5 млн осіб. До слов’янської спільноти долучалися варязькі воїни-найманці, вірменські та єврейські торговці, представники візантійського духовенства та інші. Водночас за княжіння Ярослава зменшився варязький вплив на розбудову Київської держави. Він зберігався тільки в середовищі військової дружини, а державні діячі призначалися князем здебільшого з місцевих людей.
Які риси характеру князя намагалися передати скульптор-антрополог та автори мозаїки?

Ярослав покладався не лише на військову силу, він намагався забезпечувати захист інтересів держави шляхом налагоджування дипломатичних зв’язків з іншими країнами. Князь підтримував дружні стосунки з Польщею, Угорщиною, Францією, Норвегією, Швецією та іншими державами. Ці зв’язки змінювалися завдяки шлюбам членів родини Ярослава. Зокрема, його донька Анна вийшла заміж за французького короля, іншу дочку — Анастасію, взяв за дружину угорський король. Третя дочка — Єлизавета, була дружиною норвезького короля, а після його загибелі вийшла заміж за данського короля. Ярославові сини уклали шлюби із сестрою польського короля, дочкою візантійського імператора, онукою германського правителя. Тому історики прозвали Ярослава «тестем Європи». Сам Ярослав був одружений на доньці шведського короля.
980-984рр. – приборкання в’ятичів, радимичів, приєднання Червенської Русі, частини Литви;
Відбиття печенігів, укріплення кордонів;
Шлюбна дипломатія (4 дітей – у 4 країнах Європи + жінки у Візантії)
1013 р. – угода зі Священною Римською Імперією;
- Посол до Папи Римського
Володимир Великий: внутрішня політика У 980 р. київським князем став Володимир. Йому необхідно було встановити та посилити владу над 20 різними племенами (слов’янськими і неслов’янськими), що жили на території Київської Русі. Володимир придушив повстання в’ятичів, радимичів, наклав на них данину. Потім Володимир приєднав до Київської Русі міста Червенської Русі — Червень, Белз, Перемишль, а також землі ятвягів (що жили між Німаном і Західним Бугом).Ярослав Мудрий займався зміцненням і розширенням кордонів держави. Так, у 1030—1031 pp. у поляків були відвойовані червенські міста. У1036 р. Ярослав Мудрий остаточно розгромив печенігів, приєднав до території Київської Русі землі племен чудь, захопив місто Юр’єв. Західні кордони зміцнювалися внаслідок успішних походів проти литовських племен.У зовнішній політиці Ярослав Мудрий вважав за головне налагодження відносин з Візантією. Хоча імператор візантійський Костянтин IX спробував змінити миролюбну політику Візантії відносно Русі, однак потім був змушений шукати примирення з нею. У 1046 р. була підписана нова російсько-візантійська угода. Ярослав займався зміцненням русько-німецьких відносин — обмін посольствами відбувався двічі: у 1030—1031 і в 1040—1043 pp.Зміцнивши в такий б міжнародне становище держави, Володимир розпочав проведення внутрішніх реформ: військової, адміністративної, судової, містобудівної тощо. Військова реформа полягала в тому, що племінна організація війська була замінена феодальною: за службу воїни одержували у власність землю. Почалося будівництво фортець-укріплень біля Києва («змієві вали»). По Десні, Трубежу, Сулі, Остеру зводилися укріплені міста, що стали опорними пунктами в боротьбі з кочівниками. У ході адміністративної реформи держава була розділена на 8 округів, що поділялися на волості. На чолі округів стояли довірені особи князя або його сини.
порівняння внутрішньої політики володимира великого і ярослава мудрого володимир великий (980—1015) об’єднав усі східнослов’янські землі навколо києва. завдяки реформам князя володимира київська русь досягла високого рівня військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення, стала сильною європейською державою. часи князювання ярослава мудрого позначились посиленням держави, зміцненням кордонів київської русі, інтенсвним будівництвом міст, піднесенням господарства, торгівлі. ці успіхи ознамен ували підвищення міжнародного авторитету давньоруської держави. у роки його правління київська русь досягла найвищого розвитку. володимир великий: внутрішня політика у 980 р. київським князем став володимир. йому необхідно було встановити та посилити владу над 20 різними племенами (слов’янськими і неслов’янськими), що жили на території київської русі. володимир придушив повстання в’ятичів, радимичів, наклав на них данину. потім володимир приєднав до київської русі міста червенської русі — червень, белз, перемишль, а також землі ятвягів (що жили між німаном і західним бугом).
2) Ярослав спрямував внутрішню політику на централізацію держави, послабленої за часів міжусобної боротьби. Він упорядкував державне управління та зменшив данину, що сприяло розбудові господарського життя (пожвавились землеробство і скотарство, набули розвитку промисли).
Важливим напрямом внутрішньої політики Ярослава стало будівництво нових міст, що насамперед забезпечувало захист території держави та утверджувало владу князя на місцях. Водночас розширювалися старі «гради», перетворюючись поступово на потужні осередки ремісництва й торгівлі.
Розвиток сільського господарства та ремісництва сприяв розгортанню торгівлі. Товари з Київської Русі транспортувалися до Візантії, країн Кавказу та Арабського Сходу. Місто Володимир-Волинський контролювало торговельні шляхи до західних країн: Польщі, Німеччини, Угорщини, Чехії. У внутрішній торгівлі важливе значення мав Соляний шлях, що простягався від Києва до узбережжя Чорного моря.
3)
Народна Освіта
Народна Освіта » Історія України » § 8. Київська держава за часів князя Ярослава Мудрого
6
§ 8. Київська держава за часів князя Ярослава Мудрого
1. Розбудова держави князем Ярославом.
2. Міжнародні зв’язки Русі.
3. Розбудова Києва.
1. РОЗБУДОВА ДЕРЖАВИ КНЯЗЕМ ЯРОСЛАВОМ
Які напрями внутрішньої політики обрав князь Ярослав?
Після смерті Володимира Великого між його синами розгорнулася боротьба за київський престол. Вона завершилася в 1019 р. перемогою Ярослава, який до того правив Новгородом. Утвердившись правителем Київської Русі, Ярослав спрямував внутрішню політику на централізацію держави, послабленої за часів міжусобної боротьби. Він упорядкував державне управління та зменшив данину, що сприяло розбудові господарського життя (пожвавились землеробство і скотарство, набули розвитку промисли).
Важливим напрямом внутрішньої політики Ярослава стало будівництво нових міст, що насамперед забезпечувало захист території держави та утверджувало владу князя на місцях. Водночас розширювалися старі «гради», перетворюючись поступово на потужні осередки ремісництва й торгівлі.
Розвиток сільського господарства та ремісництва сприяв розгортанню торгівлі. Товари з Київської Русі транспортувалися до Візантії, країн Кавказу та Арабського Сходу. Місто Володимир-Волинський контролювало торговельні шляхи до західних країн: Польщі, Німеччини, Угорщини, Чехії. У внутрішній торгівлі важливе значення мав Соляний шлях, що простягався від Києва до узбережжя Чорного моря.
Населення Київської Русі користувалось у торгових розрахунках, окрім монет, злитками срібла, що називалися гривнями. За одну гривню можна було купити вола або десять телят. Ярослав продовжив карбування монет, започатковане Володимиром Великим. Карбування Ярославом власної монети мало, окрім економічного, і політичне значення: це вважалося ознакою незалежності князя та могутності його держави. На срібниках Ярослава було зображено тризуб, який слугував гербом князя, та Святий Георгій (під час хрещення Ярослав одержав ім’я Георгій, Юрій).
Чому монета називалася «срібником»? З якою метою на монеті зображено герб князя Ярослава? Що символізувало зображення Святого Георгія? Як на сучасній українській банкноті відображено спадкоємність грошового обігу сучасної України і Київської Русі?

Внутрішня політика Ярослава сприяла зростанню життєвого рівня різних верств населення Київської Русі, що позначилося збільшенням його чисельності — понад 5 млн осіб. До слов’янської спільноти долучалися варязькі воїни-найманці, вірменські та єврейські торговці, представники візантійського духовенства та інші. Водночас за княжіння Ярослава зменшився варязький вплив на розбудову Київської держави. Він зберігався тільки в середовищі військової дружини, а державні діячі призначалися князем здебільшого з місцевих людей.
Які риси характеру князя намагалися передати скульптор-антрополог та автори мозаїки?

Ярослав покладався не лише на військову силу, він намагався забезпечувати захист інтересів держави шляхом налагоджування дипломатичних зв’язків з іншими країнами. Князь підтримував дружні стосунки з Польщею, Угорщиною, Францією, Норвегією, Швецією та іншими державами. Ці зв’язки змінювалися завдяки шлюбам членів родини Ярослава. Зокрема, його донька Анна вийшла заміж за французького короля, іншу дочку — Анастасію, взяв за дружину угорський король. Третя дочка — Єлизавета, була дружиною норвезького короля, а після його загибелі вийшла заміж за данського короля. Ярославові сини уклали шлюби із сестрою польського короля, дочкою візантійського імператора, онукою германського правителя. Тому історики прозвали Ярослава «тестем Європи». Сам Ярослав був одружений на доньці шведського короля.
Відбиття печенігів, укріплення кордонів;
Шлюбна дипломатія (4 дітей – у 4 країнах Європи + жінки у Візантії)
1013 р. – угода зі Священною Римською Імперією;
- Посол до Папи Римського
Володимир Великий: внутрішня політика У 980 р. київським князем став Володимир. Йому необхідно було встановити та посилити владу над 20 різними племенами (слов’янськими і неслов’янськими), що жили на території Київської Русі. Володимир придушив повстання в’ятичів, радимичів, наклав на них данину. Потім Володимир приєднав до Київської Русі міста Червенської Русі — Червень, Белз, Перемишль, а також землі ятвягів (що жили між Німаном і Західним Бугом).Ярослав Мудрий займався зміцненням і розширенням кордонів держави. Так, у 1030—1031 pp. у поляків були відвойовані червенські міста. У1036 р. Ярослав Мудрий остаточно розгромив печенігів, приєднав до території Київської Русі землі племен чудь, захопив місто Юр’єв. Західні кордони зміцнювалися внаслідок успішних походів проти литовських племен.У зовнішній політиці Ярослав Мудрий вважав за головне налагодження відносин з Візантією. Хоча імператор візантійський Костянтин IX спробував змінити миролюбну політику Візантії відносно Русі, однак потім був змушений шукати примирення з нею. У 1046 р. була підписана нова російсько-візантійська угода. Ярослав займався зміцненням русько-німецьких відносин — обмін посольствами відбувався двічі: у 1030—1031 і в 1040—1043 pp.Зміцнивши в такий б міжнародне становище держави, Володимир розпочав проведення внутрішніх реформ: військової, адміністративної, судової, містобудівної тощо. Військова реформа полягала в тому, що племінна організація війська була замінена феодальною: за службу воїни одержували у власність землю. Почалося будівництво фортець-укріплень біля Києва («змієві вали»). По Десні, Трубежу, Сулі, Остеру зводилися укріплені міста, що стали опорними пунктами в боротьбі з кочівниками. У ході адміністративної реформи держава була розділена на 8 округів, що поділялися на волості. На чолі округів стояли довірені особи князя або його сини.
ответ:
порівняння внутрішньої політики володимира великого і ярослава мудрого володимир великий (980—1015) об’єднав усі східнослов’янські землі навколо києва. завдяки реформам князя володимира київська русь досягла високого рівня військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення, стала сильною європейською державою. часи князювання ярослава мудрого позначились посиленням держави, зміцненням кордонів київської русі, інтенсвним будівництвом міст, піднесенням господарства, торгівлі. ці успіхи ознамен ували підвищення міжнародного авторитету давньоруської держави. у роки його правління київська русь досягла найвищого розвитку. володимир великий: внутрішня політика у 980 р. київським князем став володимир. йому необхідно було встановити та посилити владу над 20 різними племенами (слов’янськими і неслов’янськими), що жили на території київської русі. володимир придушив повстання в’ятичів, радимичів, наклав на них данину. потім володимир приєднав до київської русі міста червенської русі — червень, белз, перемишль, а також землі ятвягів (що жили між німаном і західним бугом).
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua